free web templates


ІНТЕРВ’Ю:
ВИМІРЮВАННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ЖУРНАЛІСТІВ


Випуск дванадцятий

Черговий випуск проекту NOKS FISHES та Центру досліджень публічної політики та комунікацій в рамках #ЧИТАЙУВАЖНО присвячено фінансовому блоку. Аналітики компанії NOKS FISHES проаналізували інтерв’ю екс-міністра фінансів Олександра Данилюка, який на момент розмови ще обіймав посаду міністра (Економічна правда, журналісти – Роман Кравець та Галина Калачова), нової очільниці Мінфіну – в.о. міністра фінансів Оксани Маркарової, (ТСН.ua, журналіст – Ольга Василевська) та голови НБУ Якова Смолія (Дзеркало тижня, журналісти – Юрій Сколотяний та Юлія Самаєва). Вибрані інтерв’ю привертають додаткову увагу ще й тим, що у темах розмов переплітається політика, державні фінанси та особисті стосунки респондентів із впливовими політиками, що стало звичною ситуацією для України, але не для більшості цивілізованих країн.


Про звичну еклектику політики та економіки в Україні у першому інтерв’ю із Олександром Данилюком свідчить навіть склад журналістів: Роман Кравець – парламентський кореспондент, знавець політичних закулісних ігор, та Галина Калачова – журналіст, що спеціалізується на економічних питаннях.

Проте, фінальний текст вийшов дійсно вартим уваги читача. Інтерв’ю було опубліковано ще до відставки Данилюка, у самий розпал суперечки із прем'єр-міністром Володимиром Гройсманом. Тож, цілком природно, журналісти приділили особливу увагу питанню конфліктів Данилюка із Гройсманом, Юрієм Луценком, а також, завдяки влучним питанням журналістів, було озвучено інформацію про політичний тиск з боку Ігоря Кононенка.

Варто відзначити, що журналісти буквально витискали із екс-міністра «зізнання» про лобіювання Кононенка «правильного» заступника міністра фінансів. Але питання щодо причини написання Данилюком листа «Великій сімці» так і не відкрило додаткової нової інформації. 

Данилюк майстерно ухилявся від цих питань, продовжуючи повторювати «офіційну» версію того, що відбулося. Навіть конфлікт Данилюка із Гройсманом «не був конфліктом». «Я взагалі слово "конфлікти" не дуже люблю. Я не конфліктний. … У мене нема персональних конфліктів», - викручувався Данилюк. Оцінюючи роботу журналістів в цілому, можна казати про високу обізнаність у деталях теми та відмінно підготовлений вступ до інтерв’ю, який розкривав весь контекст розмови із тоді ще міністром фінансів Олександром Данилюком.

Очікуваним було інтерв’ю із наступницею Олександра Данилюка – Оксаною Маркаровою. Цікаво було дізнатися про плани нового керівника Мінфіну на посаді, а також про «непублічні» моменти призначення Оксани Маркарової. Проте, комунікаційний стиль нового керівника Мінфіну виявився ще стриманішим, ніж у її попередника.


Варто зазначити, що Ольга Василевська намагалася вивести Маркарову на більш щиру розмову, проте безуспішно. «Ви чия людина?» - запитувала журналіст. «Я людина мами і тата, у мене немає партійної приналежності», - парирувала провокаційні питання Оксана Маркарова. Через таку «комунікаційну витриманість» Маркарової багато питань залишились без відповіді.


Проте, у окремих випадках Василевська все ж таки проявляла наполегливість: «Людям потрібна конкретика. Скажіть, що на нас очікує найближчим часом: підвищення зарплат, пенсій, зростання цін на газ абощо?»

Але чіткої відповіді на дане питання читачі так і не побачили. Тож, із керуванням бесідою Ольга Василевська, на нашу думку, впоралася на 4 з 5 балів. Також варто зауважити, що анотація до цього інтерв’ю була дещо стислою. Оксана Маркарова – невідома людина для широкого загалу читачів, тому, на нашу думку, не було б зайвим краще познайомити українців із персоною Оксани Маркарової.



Останнім інтерв’ю у цьому випуску, але аж ніяк не за цікавістю та професійністю, стало інтерв’ю із головою НБУ Яковом Смолієм. Можна сказати, що це інтерв’ю виконане у традиційному стилі для «Дзеркала тижня» та, зокрема, Юлії Самаєвої: доволі довге, із великою кількістю спеціалізованої лексики, з авторською оцінкою майже в половині питань та елементами «економічного диспуту» із респондентом. Справді, такі тексти можуть бути дещо складними для сприйняття пересічними читачами, але високий професіоналізм журналістів має сприяти також розвитку обізнаності зацікавленого читача. Проте, за великою кількістю суто професійних питань, також проскакували доволі резонансні, як то: «випадковий» успіх фірми куми дочки Смолія чи «суб’єктивні» рішення Катерини Рожкової.

Очікувано, що пан Смолій ухилявся відповідати на такі питання, проте варто наголосити, що журналісти проявляли наполегливість та уточнювали суть незручних питань. Тож, на нашу думку, дане інтерв’ю заслуговує на найвищі оцінки за всіма трьома базовими параметрами нашого аналізу: якість анотації до тексту, компетентність журналістів та безпосереднє керування перебігом розмови.

БУДЕМО ВДЯЧНІ, ЯКЩО ВИ ПОШИРИТЕ ДОСЛІДЖЕННЯ

МИ В СОЦМЕРЕЖАХ